14 жовтня українці святкують одразу три свята.
Перше – Свято Покрови Божої Матері, друге – День українського козацтва, третє свято, дуже молоде – День захисника України.
Усі ці свята дуже взаємопов’язані і виникали послідовно
14 жовтня православні християни святкують день Покрови Пресвятої Богородиці. У народі говорять: «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем». Це свято вважається одним із найбільш шанованих свят в Україні.
Зі святом Покрови співпадає святкування Дня українського козацтва. З давніх-давен Божа Матір вважалася покровителькою усього українського козацтва. А на Січі запорозькі козаки збудували церкву на честь Покрова Богородиці з її іконою. І саме у цей день, козаки збирали Велику раду, на котрій обирали гетьмана й визначалися з подальшими військовими планами.
День захисника України – наймолодше з трьох свят, яке українці відзначають 14 жовтня. Воно стало державним святом з 2015 року, коли прокинувся волелюбний інтерес до власної історії й генетичної пам'яті. Після збройної агресії Росії в українському суспільстві посилилися тенденції до відмови від радянських символів і свят. Постало також і питання заміни радянського Дня захисника Вітчизни, що відзначався 23 лютого. Було вирішено перенести святкування на 14 жовтня, відновивши тим самим традицію вшанування українських вояків на Покрову. Це справжнє свято мужності й самовідданості, свято лицарства і благородства, якими володіють справжні оборонці, визволителі й захисники України. Це свято кожного, хто в той чи інший час віддав свої знання, силу, мужність і професіоналізм справі захисту нашої держави.
І козаки в минулому , і сучасні захисники України – це звитяжні воїни, котрі служить своїй Батьківщині, боронять віру, гідність та звичаї всього українського народу. Поки є герої, що захищають мирне майбутнє наших дітей, ми обов’язково переможемо.
Бажаємо усім нам козацьких вчинків, звитяг і глибокої духовності. Нехай прагнення відстоювати свою волю та незалежність і надалі буде неодмінною рисою українців. (Т. О. Синепольська)
