Марія Соломянюк. "Виклики, випробування та булінг: Чому «Голодні ігри» мають подивитись підлітки"

«Голодні ігри: Сойка переспівниця» - один із фільмів, який вразив мене найбільше. Ще 5 років тому моя сестра дивилася цей фільм, розповіла про нього, і в мене з’явилося бажання його подивитись.

Переглядала я фільм з батьками. Було трохи страшно, однак, коли починаєш переживати події в фільмі разом із героїнею, навпаки, переповнює бажання діяти рішуче і впевнено.  

 Цей фільм про відносини між різними людьми: за родинними зв’язками, за віком, за соціальним статусом. Фільм показує, де може бути межа між інстинктом самозахисту і відданість найріднішій людині. Головна героїня фільму - шістнадцятирічна Кітніс Евердін змушена брати участь у так званих Голодних іграх на виживання, які вигадав Капітолій, щоб тримати жителів в страху після війн та повстань. Щороку по одній дівчині і хлопцю з кожного із 13-ти дистриктів боряться за життя і залишається лише один із 24 дітей віком від 12 до 18 років. Кітніс не обрали, але вибір випав на її молодшу сестру, і, звісно, вона не могла цього допустити, і відправилася замість неї, добровольцем. Жест, яким проводжають Кітніс означає визнання та захоплення вчинком, так прощалися із тими, кого люблять. Це захоплює!

При цьому, у фільмі говорять про надію, яку повинне мати населення, що тримають в страху. Протягом фільму учасникам адресують фразу: «Щасливих вам Голодних ігор і нехай удача не полишає вас!». Наскільки це цинічно, принизливо і жорстоко по відношенню до дітей та підлітків, які вимушені вбивати один одного заради шоу та розваг певної групи людей. 

Чи можна комусь довіряти? Відповідь на це питання тримає в постійній напрузі протягом фільму. Кітніс розуміє, що це шоу, шоу на виживання, і, приймає усі виклики, які для неї створюють. 

«Їм потрібно видовищ – от і все…»

Протягом усього фільму можна прослідковувати ситуації булінгу. Голодні Ігри розказують людям про те, на що деякі серед них  здатні заради своєї влади і забаганки,  їм все одно на інших. І тут з’являється Кітніс, яка намагається боротися із такими правилами. Вона готова пожертвувати своїм життям заради своєї сестри, яка точно не витримає такі випробування. Кітніс не лише хоробра, а й добра дівчина, яка допомагала в скрутному становищі хлопцю, який в минулому її образив. 

У Кітніс був талісман, який їй подарували – сойка переспівниця. Сойки любили батька Кітніс, слухали його пісні і повторювали за ним. Коли важко поранили Руту, Кітніс співала їй колискову, а сойки підспівували їй. Цей момент дуже емоційний, коли особливі почуття наповнюють Кітніс і вона розуміє, що це могла бути її сестра. Протягом усього фільму Кітніс згадує про неї і обіцянку «спробвати повернутися».

 Протягом фільму змінюється ставлення Кітніс до Піта, якому вона теж не могла довіряти, однак, коли вона знайшла його пораненим, вирішила допомогти. Вигадана на початку фільму історія про їх кохання допомогла їм вкінці отримати перемогу разом, тому що глядачі не хотіли, щоб закохані померли.

Під час фільму емоції часто змінюються, оскільки в фільмі  є хороші моменти,  сумні і жорстокі.

Мені здається, що фільм треба подивитись підліткам, оскільки між  ними частіше відбуваються ситуації булінгу. Після перегляду фільму, можна зазначити, що безвихідних ситуацій не буває, не потрібно «опускати руки» і приймати усі «правила», які нам можуть нав’язувати. 

Дане есе авторства Марії Соломянюк потрапило до ТОП-3 рецензій, поданих в рамках Літнього конкурсу відгуків на медіаплатформі Youth MediaLab