Олександра Гуменюк. "Проблема булінгу"

Ми не завжди переймаємося за почуття свого співрозмовника, коли висловлюємо свою думку про нього або його діяльність. Ті слова, які для нас не видаються образливими, можуть неабияк зачепити і залишити негативний відбиток на душі іншої людини. І це нормально, оскільки кожен з нас різний і по-різному на все реагує. Ми можемо ненавмисно когось образити, зробити з цього певні висновки та не повторювати свої помилки далі. На жаль, є особи які навмисно принижують інших, і отримують від цього неабияке задоволення. Мене такі речі не на жарт обурюють, оскільки люди, які мають певні негаразди в житті, проблеми з самооцінкою, замість того аби якось вирішувати їх - перекладають на інших, псують іншим самооцінку та життя в цілому. Це неподобство має назву "булінг", він може бути як в реальному житті, так і в просторі інтернет мережі. Також, булінг можуть здійснювати як діти, так і дорослі.

На щастя, я не була лідером булінгу та не ображала нікого навмисно, але, на жаль, у своєму житті я неодноразово була свідком та частково жертвою. У класі, якому я навчалася, часто виникали і виникають якісь конфлікти. Ці сварки досягли апогею в період з 5 по 9 клас. Тоді й був яскраво виражений булінг, а лідерів у нашому класі було навіть декілька. Так постраждав не один мій однокласник, зокрема і я. Когось штовхали, били, а когось принижували морально. Навіть не знаю, що з того було гірше. В результаті декількох років морального приниження, моя самооцінка опинилася на дні, і досі не може повністю відновитися. Я не скажу, що наді мною жорстоко знущалися, ходили по п'ятах і принижували, ні. Достатньо було декілька принизливих жартів щодня та моєї здатності приймати все близько до серця.

Я щодня працюю над тим, аби знайти віру в себе, самоповагу, намагаюся побороти комплекси, прийняти особливості своєї зовнішності, знайти себе взагалі. Це не так легко, як здавалося б. Тому мій настрій постійно змінюється від понурого стану чи апатії до бадьорості і задоволення, та навпаки. Ніяк не можу дочекатись як настане той момент, коли я буду в гармонії з собою та зі своїм життям.

Я не ображаюсь на своїх кривдників, розумію що тоді їх поведінка не контролювалась розумом. Але я досі не спілкуюся з людьми, які навмисно мене або когось принижують. Я закликаю, аби ми залишалися людьми, не забували про рівноправність та гідність кожного з нас. Сподіваюся, що з плином часу випадків булінгу в світі стане набагато менше та ніхто не буде навмисно псувати життя невинних людей.

Про автора: Олександра Гуменюк закінчує Новогуйвинську гімназію у Житомирі. Серед хобі виділяє написання літературних творів, фотографію, музику та образотворче мистецтво.