Чернівецька область

Банош, Мамалига & Квасоля

Окей, люди, ми добралися до найбільшого українського кулінарного холівару — мамалига версус банош. Ці дві візитки Чернівецької області об'єднує лише кукурудзяне борошно. Сплутати їх — дві секунди, а назвати одним і тим же — прямий квиток на вихід із Буковини, адже вони різні, як корінь мандрагори та Кріштіану Роналду душ Сантуш Авейру. 

Отже, Чернівецька мамалига!

Вибачте, ми не дуже чітко повідомили, що Чернівецька кухня — це насправді кухня Буковини. Справді, пробачте.

 Отже, Буковинська мамалига! Це повсякденна страва, яку в холодному вигляді використовували замість хліба. Для неї треба зварити кукурудзяне борошно середнього помелу у казанку з товстим дном. Потім це все треба підсолити і викласти на серветку. І все. Їмо. Отака проста страва, яку нема чого і плутати з баношем. 

Буковинський банош! Його на Буковині здавна готують лише чоловіки. І тут, із одного боку, сексизм, а з іншого — історично вівчарями були лише чоловіки, і саме вони готували для себе цю страву. 

Для баношу потрібні вершки або сметана і обов'язково з овечого молока. Традиційно їм має бути мінімум три дні. Крім того, що банош варять виключно на сметані, його треба помішувати лише в один бік і лише дерев'яною ложкою. Коли каша починає відставати від стінок — це майже готовий банош. Його викладають на таріль, зверху додають бринзу, потім шкварки, потім гриби — і це вже готовий банош. Перемішувати його не можна, а треба брати всього і потроху. 

Ось і різниця. Мамалига — це просто каша. А банош — це каша, у якій багато додатків та суворих правил. 

І, звичайно, для Буковинської кухні характерна бринза з овечого молока, адже недарма там пасуть стільки овець.

Пастухи, коли йшли на полонину, просочували маслом з баноша свій одяг, аби він не промокав і захищав від усіляких комах.

Дивіться також