Уперше київський торт приготували ще у 1956 році, і сталось це через помилку кондитерів, які заховали до холодильника цілу партію яєчних білків. Як робити київський торт, ми розповідати не будемо. Бо тут план такий: йдете в магазин у Києві, обираєте торт, дивитесь на дату виготовлення, аби був свіженький, купуєте і насолоджуєтесь прилипшим арахісом до зубів.
А от поговоримо ми з вами про котлету! Так-так, ту саму, з якої має витікати вершкове масло. Бо як не буде витікати, сенсу нема! Весь сенс київської котлети саме в рідкому ароматному маслі з додаванням зелені. Ну і звісно, панірувальних сухарях!
Уперше класичну котлету “по-київськи” нібито приготували у 1947 році в Києві на честь повернення української делегації з Парижа. Певно, щоб перебити смак равликів та жаб’яих лапок! І це вдалось: страву оцінили на вищому рівні, а через декий час вона з’явилась в меню ресторанів.
Класичну котлету готують з відбитого курячого філе, в нього загортають маселко з травами, потім цей рулетик панірують у яйцях та сухарях і обсмажують. Вуаля, і все готово! Аби ж тільки масло витекло!
Добре, якщо рецептом котлети ми вас не здивували, то як вам ось таке — київське сухе варення? Га? Це легендарний київський смаколик, що був популярний у 19 сторіччі. Це зараз ми всі хрумтимо макарунами, а тоді всі тащились від цукатів. Власне, так, це фрукти, ягоди та навіть овочі, перетерті з цукром. Спочатку вони варяться у сиропі, потім висушуються у духовці, а потім пересипаються цукром. Рецепт не для лінивих! Тому, якщо захотілось солоденького, а сил нема, повертаємось до пункту №1 в цій історії про смачний Київ!