І перше — це наша українська окрошка. “Що? Українська?” — скажете ви. Так-так, окрошка — популярна холодна страва у слов’янських народів. Ну добре, не хочете говорити “окрошка”, хай буде холодник. Самі розумієте, чому така назва, бо супчик-то холодненький. З назвою розібрались. А готувати як? На квасі, сироватці чи на кефірі? Додавати картоплю? А ковбасу? Чи може, м’ясо? Одразу все заливати чи скисне? Ну добре, значить беремо варену картоплю і нарізаємо кубиками. Зелень, та побільше! Укропчик, петрушка, беріть все, що є! Ковбасу, хоча можна й варене м’ясо птиці. Овочі: редиску, огірок, можна навіть перчик. Все це скидаємо у миску і заливаємо… Чим завгодно: можна сироваткою, кефіром чи айраном… Можна, звісно, і квасом, але креативити треба помірно.
З холодним розібрались, а що б такого з’їсти гаряченького… І тут вам чир-чир! “Що?” — знову скажете ви. Та чебуреки, чебуреки! Донецька область — це ще й поселення приазовських греків, які, буземовно, вплинули на кухню у регіоні.
Назва “чир-чир” така, тому що схожий звук чується під час смаження. Готувати чебуреки… Ну… Як чебуреки! Начинку краще робити з м’яса, хоча може бути і сир із зеленню чи навіть вишні. Але ось вам маленька цікавинка: родини приазовських україно-греків в один чебурек кладуть монетку. І той, кому дістанеться чебурек з нею, виявиться щасливчиком. Звісно, якщо зуби міцні!